Анатолій ЛУГОВСЬКИЙ. Верба...: вірш дня

Побіля річки над водою

Могутня виросла верба.

Роки' проходять чередою,

Та це для неї не журба.

 

 

 

 

 

Крислаті віти, сильний стовбур.

У листі, наче у вінку.

(Красуня перша, безумовно!)

Як в люстро, дивиться в ріку.

Багато бачила і чула.

(На жаль, не вміє говорить...)

Вона нічого не забула.

Про це, напевно, і шумить...

Серед гілок -- пташині гнізда.

Верба їх ніжно пригорта.

В часи лихі, тяжкі та грізні

Для всіх доступна і проста...

У спеку тінь і прохолоду

Дарує кожному із нас.

Коли ж мороз (то не до вроди) -

Сухим гілля'м зігріє враз...

Все для людей. Чи для природи...

Впродовж вже декількох століть

Верба вдивляється у воду

Та миє коси пишних віт...

Я особисто із вербою

Знайомий років з п'ятдесят.

Вона завжди' була такою,

Як сто і двісті літ назад...

... Коли я поряд, то здається,

Що у верби жива душа!

І серце в ритмі вітру б'ється,

Народжує рядки вірша'...

А. ЛУГОВСЬКИЙ

3.07.2025 р.