Анатолій ЛУГОВСЬКИЙ. Тихо сьогодні...: вірш дня

Сонце серпневе

якесь прохолодне --

ніби і світить,

а жа'ру немає... 

 

 

 

 

Вабить блакиттю

небесна безодня...

Літечко-літо вже, бач,

догорає...

Жовтого кольору

більше і більше.

Буйна трава

висихає в покосах...

Сяду в тіні' під

розлогою вільхою,

де ще не висохли

вранішні роси...

Пташка маленька

між вітами пурхає,

певно мене проганяти

збирається.

Жмуток соломи

(так схожий із куркою)

вітер-бешкетник

стернею ганяє...

Тихо сьогодні.

(Невже перед бурею?)

Зовсім безлюдно...

Аж пахне пустелею...

Обрій далекий,

тривожно нахмурений,

темні хмаринки

збирає "під стелею"...

Небо тьмяніє.

Світило ховається

під сивим пледом

серпневого полудня...

... Серце болить,

від безвиході

крається,

миру чекає,

мов білого

голуба...

Анатолій  ЛУГОВСЬКИЙ

12.08.2025 р.