Вона і котик. Котик і вона
Пожила бабця, зношена хустина.
То на городі, то біля вікна.
То біля припічка, де дрова і жарина.
Вони удвох. З'єдналися, зрослись.
Вчепились пальцями і хороше їм всюди.
Їх долі наче квіточки сплелись
І слізоньки, бува, течуть на груди.
І сонечко їм світить, і зоря.
І Місяць пестить кучері і вуса.
Навіщо їм курорти і моря.
Навіщо пляжів вдавана спокуса.
Вони удвох. Тепло ділять, думки.
Грайливо лапку котик наставляє.
Біжать деньочки, тижні і роки.
Бабуся роки в хусточку ховає.
І підливає в миску молоко.
А котик п'є, і день від дня старіє.
В бабусі головний - це кіт Мурко.
А в нього - це бабусенька Марія.
Бабусин світ - картопелька, садок,
Мале курча і попеляста квочка,
А ще верба, ще поле із квіток
І казочка про мишку і коточка.
Галина Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар