Ще тільки серпень очі протирає.
Та вже про осінь пишуться віршІ,
Про золото калинового раю.
Хоч золотіють в полі чебреці,
І мальвами ще серпень соловіє,
Але сльоза у літа на щоці,
За липи цвітом туга-ностальгія.
Хоч пташка ще й по-літньому співа,
І фарб зелених ранками не спито,
Та вранці свіжість душу розрива,
Туману в лузі сірі оксамити.
Ранети стигнуть в краплях кришталю,
І сливи наливаються медами,
Отож я погляд осені ловлю,
Що крадеться, як лис рудий, садами.
Але ще серпень ніжиться в сонцях,
Ще пишно квітнуть мальва і жоржина.
І ще не раз закохані серця
У теплу ніч топтатимуть стежину…
Тетяна Лісненко
Немає коментарів:
Дописати коментар