Не питає: скільки і чи треба,
вроздріб роздає свій крам і оптом,
зорі замережує у небо
Пані Осінь у яскраво-жовтім.
Хтось і озирнеться -- як незвично
та майстерно зроблена робота:
диктувати моду черевичкам,
все довкола розписати злотом.
До весни сховати теплі мрії,
у калюжах віддзеркалить сонце,
закружляти в листяній завії
і питати стрічних: чи не сон це?
Дати повні блискіт металевий,
обірвати вітер на півслові,
у саду лишити ябко Єві --
стиглий плід останньої любові.
Ольга Суровицька
19.09.2025
Немає коментарів:
Дописати коментар