Ниточка шовкòва. Кольори ясненькі...
Вишивала долю. В хрестиках-- життя.
Шила і молилась. Голочка тоненька
чаклувала взори. І цвіла душа.
Сину -- колосочки, деревій, волошки.
Жовтим та блакитним. Як козацький край.
У трипільських знаках -- гілочку дубочка.
Землю свою рідну завше захищай.
А для доні -- маки, грона калинòві.
Мальви й чорнобривці. Квіти запашні.
Щоби, як княгиня, вік жила в любові.
Берегла родину. Квітла у всі дні.
А онукам -- сонце, зорі променисті.
Журавлів і птàхів. Із кульбаб вінок.
Щоб росли щасливі. Щоби душі -- чисті...
В мирі. У любові. Серед квіточòк.
Ниточка шовкòва. Кольори ясненькі...
Вишивала ненька долю на весь рід.
А для себе взЯла барви, що темнéнькі.
Залишúвши в спадок самий світлий слід...

Немає коментарів:
Дописати коментар