Така липнева панорама,
Така полів квіткова гама,
Що й не дихнути, не зіпнути,
А лиш води з відра ковтнути.
В ріці помити ноги босі.
Кропиву викосить у фосі,
Зібрать вишневий урожай
І прямо в гай.
Туди, де вітер в спину дише,
Де дощик тихий цвіт колише
І прямо в поле на покоси,
Де заблукали літні роси.
Така незвідана блакить,
Що хочеться сто років жить
І бачить всю красу земну,
Це літо, осінь і весну.
Та не виходить все відчути ,
Вдихнути запах мʼяти- рути,
Торкнутись колоса ячменю ,
Насіння жита згребти в жменю.
Не все дано, не скрізь буваю.
Живу давно, вже й забуваю.
Не їду «великом» під раму.
Не кличу вранці тата й маму.
Але живу. Стежки криві,
Молю щоб всі були живі.
Немає коментарів:
Дописати коментар