Роберт САУТІ. Станси, написані в бібліотеці

1.
Моїх днів течія серед Мертвих минає,
І довкола усюди вони;
Хай куди кину оком своїм — споглядаю
Всемогутні уми давнини.
Вони друзі мої найвірніші, і знову —
З дня у день — я із ними проваджу розмову. 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.
Відшуковую з Мертвими радощі раю
І розраду у горі моїм.
А коли враз у думці своїй осягаю,
Як багато завдячую їм,
То палкі мої сльози зволожують щоки,
Бо таку маю вдячність у серці глибоку.

3.
Повсякчас до них звернена думки робота,
Поруч Мертвих живу я роки.
Їхні вади засуджую, славлю чесноти,
Поділяю надії й страхи.
Завжди в їхніх діяннях і розмислах радо
Віднаходить мій розум смиренний поради.

4.
Я на Мертвих свої покладаю надії,
Бо між них скоро буду і сам.
Разом з ними у даль помандрую тоді я:
Через Будучину в небеса.
Але вірю: ім’я, тут залишене мною,
Не розсиплеться прахом, не згине з пітьмою. 

З англійської переклала Світлана Богдан