Вже серпень ставить на крило над
стернями лелечі ранки, вже осінь перші
забаганки вкрапляє в неба синє тло.
Медами тішить щедро Спас, і павутиння
срібний подив освячує іконостас
псалмом божественних мелодій у храмі
спраглої душі, що мліє в благодаті
млосній...
Вже - серпень, вже на ґанку - осінь, вже
стали віршами «вірші».
Немає коментарів:
Дописати коментар