21 жовтня 1760 року в місті Едо (нині - Токіо) народився Кацусіка Хокусай - автор гравюри «Велика хвиля в Канагаві», яка вважається найвідомішою картиною у світі.
Кацусіка Хокусай - широко відомий японський художник укійо-е, ілюстратор, який працював під безліччю псевдонімів. Він вважається одним з найвідоміших на Заході японських граверів, майстром завершального періоду японської ксилографії.
"У мене з шести років з'явилася звичка копіювати форми речей, до п'ятдесяти років я випустив у світ безліч картин, але те, що малював до сімдесяти років, нічого не варте. До сімдесяти трьох років я вже трохи знаюся на скелетах птахів, тварин, комах, риб та життя рослин. Так що до 86 років я навчуся краще малювати, до 90 років оволодію секретами мистецтва, до 100 років досягну рівня божественної майстерності, а до 110 років кожна точка і лінія здаватимуться живими." Післямова до ілюстрованої книги «Сто видів гори Фудзі», опублікованої, коли Кацусіке Хокусаю (1760-1849) було 75 років
Кар'єра Хокусая як художника укіє почалася в 8 році Ан'ей (1779), коли йому було близько 20 років. Він став учнем Кацукави Сюнсьо, який прославився своїми портретами акторів театру Кабукі, і під псевдонімом «Сюнро» працював переважно в жанрі портретів акторів.
Народився він у Едо (нинішньому Токіо), у родині ремісника. З дитинства малював, у чотирнадцять пішов у науку до гравера, а згодом потрапив до майстерні відомого художника укійо-е. Свій творчий псевдонім він змінював понад тридцять разів, а місце проживання — чи не понад вісімдесят. За легендою, він навіть не прибирав у домі: коли бруду ставало забагато, просто переїжджав.
Світову славу Хокусаю принесла серія «Тридцять шість видів гори Фудзі», створена, коли йому було вже за шістдесят. Саме в ній з'явилася «Велика хвиля в Канагаві» — гравюра, яку сьогодні впізнає майже кожен: велетенська хвиля з «пазурами» піни нависає над крихітними човнами, а далеко позаду спокійно біліє Фудзі.
Контраст між мінливою стихією та незмінною горою — це геніальна композиція. До речі, її помітно оцінили й європейські митці: вплив японської графіки відчувається в імпресіоністів, зокрема в Моне та Ван Гога, а Дебюссі, кажуть, надихався «Хвилею» під час роботи над «Морем».
Окремо варто згадати «Манґа Хокусая» — зібрання ескізів у п'ятнадцяти томах: люди, тварини, ремісники, демони, пейзажі. Це майже енциклопедія тогочасного життя, намальована з неймовірною цікавістю до всього навколо.
На початку 19-го століття Хокусай починає створювати свої «веселі картинки», яким дав назву манґа. «Манґа Хокусая» – це 15 книжок з ілюстраціями та мінімумом тексту, три з яких були підготовані та видані вже учнями Хокусая, після його смерті. Термін «манґа» можна пояснити як картинки («ґа») у вільній стилістиці («ман» – вільний від традиції, випадковий). Хоча манґа вже була відома в японській культурі, Хокусай наповнив цей жанр новим змістом і сприяв його популяризації в Японії.
За легендою, Європа відкрила геній Хокусая випадково: французькі художники знайшли аркуші його «Манґи», які використовувалися просто як обгортковий папір для порцеляни. Це вразило імпресіоністів (фр. impressionnistes) і назавжди змінило західне мистецтво, надихнувши Моне, Ван Гога та Сезанна.
Але найвражає його ставлення до майстерності. Хокусай писав, що до сімдесяти років не створив нічого вартого уваги, а справжнім митцем сподівався стати у дев'яносто сто десять. Помер він у вісімдесят дев'ять, за переказами, зі словами про те, що якби боги дали йому ще п'ять років, він став би справжнім майстром.
Хокусай часто називав себе «шаленим художником», але, можливо, доречніше було б назвати його «залізним художником».
За джерелами Інтернет
Немає коментарів:
Дописати коментар