Цей листопад,
неначе кульмінація
осінньої прощальної пори...
Дуб помаранчевий,
безлиста геть акація,
безжалісно - пронизливі вітри...
Акорд останній...
Шепіт листя мокрого.
Вологий подих річки. Тихий сум...
Озвався ворон десь
гарка'вим о'криком...
(Втрачає осінь золоту красу).
... Якесь тривожне
відчуття завершення,
того, що лиш недавно ще цвіло...
Листки останні, наче хижі ше'ршні,
пронизують душі рани'ме тло...
Арт.: Т. Радимова "Пізня осінь"
Немає коментарів:
Дописати коментар