Ніхто не знає, в чому полягає загадка слави. Що цьому причиною: творчість? героїка життя? непримиренність позиції? здатність перейматися чужим болем?
Стус Д.В. Василь Стус: життя як творчість. - К.: Факт, 2004. - 368 с.
Тим, хто сьогодні намагається зрозуміти ментальність жителів Донбасу, раджу прочитати книгу про геніального сина цього краю.
Літературознавець Дмитро Стус - син відомого українського поета Василя Стуса написав про свого батька докладну біографію. Ця книга дає контексти поезії В. Стуса, а, головне, дає портрет населення Донбасу, який заселявся різними народами в різні роки. Та головне, що люди тут завжди сповідували культ сили, твердість характеру.
В таких умовах виростав поет Василь Стус - надзвичайно вільнлюбива і антиагресивна людина. Він був надзвичайно вимогливим до себе, правдивий у всьому. Коли під час суду йому провели психіатрічну експертизу, висоновок вразив навіть колег: "патологічно чесний!". А це не сумісно з життям, тим більше в радянські часи, адже головний інстинкт кожної людини - самозбереження, тому завжди бути чесним ніхто на наважується. До речі, адвокатом на суді Василя Стуса був добре відомий Віктор Медведчук, який більше допоміг стороні обвинувачення ніж своєму підзахисному.
В книзі зображено друзів Василя Стуса: тих, хто вистояв і тих, хто не витримав - зрадив; та постаті тих, хто доносив, судив, карав поета. Сьогодні треба замислитись над посланням Василя Стуса своєму народу:
"Вибір між свободою та рабством кожному поколінню треба вирішувати знов і знов".
Чи можемо ми допустити, щоб самопожертва Василя Стуса заради волі була марною?
Книгонаркоман
Немає коментарів:
Дописати коментар