"Тваринам, що загубились і людям, що заблукали"

Якщо ми закриваємо очі на буденне щоденне вбивство бродячих тварин,
то рано чи пізно з такою ж легкістю і банальністю
люди почнуть вбивати одне одного

Радимо прочитати :)

Положій Є. Риб"ячі діти. - Х.:Фоліо, 2014. - 287 с.

"Тваринам, що загубились і людям, що заблукали" присвятив свою найкращу нову книгу Євген Положій - відомий український письменник, автор багатьох прозових творів,  громадський діяч, головний редактор сумської газети "Панорама". 

Саме завдяки щотижневому підвальчику редактора цієї газети жителі Сумщини вчаться розрізняти  добро від зла, розуміти в чому сенс сучасної української політики і хто є хто в місцевій владі. За свою сміливу позиції Є.Положій в березні 2014 р. був жорстоко побитий невідомими нападниками і довго заліковував важкі травми і переломи.

Роман «Риб’ячі діти» відзначений «Коронацією слова-2014» в номінації «Вибір видавців». Вперше він був презентований на Львівському форумі книговидавців. Книга гідна уваги, особливо тих, хто знає місто Суми. Та й не тільки… 

Це щемлива розповідь про людей рідного міста і бродячих тварин, яких знищує комунальне підприємство за кошти городян ("отже вони умовно погоджуються з цим фактом"), про знайомі сумчанам імена, проблеми, події, легенди, плітки останніх років, про міські об’єкти, пам’ятники тощо...  Як стверджує автор: 

"Будинки, мости і дерева - ось що робить міста по-справжньому неповторними. Це якщо не брати до уваги людей".

Справді, кожне місто неповторне, а проблеми у всіх, майже, однакові, бо їх творять майже однакові за своєю суттю люди. Євген Положій підмітив в своєму романі всі основні і найважливіші проблеми нашої сучасності. 

Найголовніше, на його думку, що вбиваючи собак, люди  готові вбивати собі подібних!  (Чи не це відбувається зараз?)

Всі герої його книги  - легко упізнавані реальні (надзвичайна сміливість автора!) жителі нашого міста, які шукають своє призначення, щоб не залишитись "сам на сам лише з жорстокою невблаганністю реалій кожного дня". Але цим не можна виправдати зраду, продажність, нікчемність їх душ... 

Довга біла собака, як символ гуманного чи негуманного ставлення людей до тварин і один до одного, пов’язує між собою головних героїв цієї книги: Художника, Краєзнавця, Ветерана, Мера, Директора Цвинтаря, Дівчинки, чоловіка на прізвисько Сірий, Танцівниці, Собаколова, Священника та інших. Це «діти Риб»,  люди епохи перемін, яких засмоктала "порожнеча моральності", відкрита продажність заволоділа їх душами, їхній світ дріб’язковий, але він швидко минає тому, що за твердженням автора: 

"…закінчується епоха Риб, де вони рухалися повільно і розмірено, й починається інша - епоха Водолія, де все плине, швидко змінюється, де нема нічого сталого, і нам - дітям Риб, немає в ній місця".

Так, звісно, ця книга писалась до Революції Гідності, яка нас змінила. Та чи всі ми змінились, чи не забагато в нас лишилось підлого, жорстокого, безсердечного,  чи нема у нас байдужості, аморальності? Відповідь повинен дати кожен, в першу чергу сам собі, не забуваючи, що Небесна сотня дивиться згори і немає можливості їй збрехати.

Мартюшова О.В.