Неждано-негадано, але дуже приємно
15 грудня до нас завітали відомі волинські письменники Володимир Лис і
Надія Гуменюк. Вони не планували цього візиту зарані, але щасливий випадок (якому посприяла депутат облради) привів літературне подружжя на наш поріг.
Надія Гуменюк. Вони не планували цього візиту зарані, але щасливий випадок (якому посприяла депутат облради) привів літературне подружжя на наш поріг.
Відкриті і привітні, немовби всупереч своїй популярності, вони зізналися, що люблять зустрічатися з читачами і часто це роблять.
Трошки розповіли про свою родину – про те, що їх поєднав факультет журналістики Львівського університету. Все життя прожили у двокімнатній квартирі, але могли спокійно працювати одночасно, не заважаючи одне одному.
Похвалилися сином, Сергієм Лисом, який за фахом – науковець, але теж не обділений літературним талантом – видав уже дві збірки поезій.
Трошки розповіли про свою родину – про те, що їх поєднав факультет журналістики Львівського університету. Все життя прожили у двокімнатній квартирі, але могли спокійно працювати одночасно, не заважаючи одне одному.
Похвалилися сином, Сергієм Лисом, який за фахом – науковець, але теж не обділений літературним талантом – видав уже дві збірки поезій.
А далі про власну творчість кожен розказував окремо.
Надія Гуменюк:
про Сумщину:
«Мене особисто на Сумщину привело ім’я Олександра Олеся. Бо для мене О.Олесь та Леся Українка (ім’я якої теж пов’язане з Сумщиною, вона приїздила сюди на лікування до Параски Богуш) – символи справжніх письменників, знакових для України людей, людей, які робили Україну єдиною ще на початку двадцятого століття».
про творчість:
«Розпочинала як поетеса. Вірші почала складати ще у дитинстві, коли й читати не вміла. У 90-х почала писати для дітей, бо тоді майже не було дитячої української книжки. Дитяча література мене захопила, підхопила…
Моя проза для дорослих – це намагання сказати те, чого не сказала в журналістиці. В
газеті я вела рубрику про долі людські, тобто матеріалу для книжок було дуже багато.
«Вересові меди» - книга, в якій найбільше (якщо порівняти з іншими моїми книгами) матеріалу, взятого з життя. Герої книги - Микола і Ніна Певні, люди, які створили на Волині перший український театр, у 1939 Миколу знищили, а його дружину заслали в табори. Я досліджувала їх долю.
Премії – це таке. Головне – робота. Ми з Володею багато працюємо, ми – трудоголіки.»
Володимир Лис:
«Мені завжди було цікаво писати про порухи людської душі, про боріння людського серця. Порухи людської душі – єдиний достойний предмет для зображення у літературі. Оте, як людина відчуває світ, що вона думає про нього, поєдинки характерів, зіткнення людських доль - я намагався це в своїх романах передати. У моєму доробку ось уже 15 романів.
Найвідоміший з них – «Століття Якова». Я не знаю, чому цей твір здобув таку популярність. Я хотів розказати про долю звичайного «сільського дядька», який прожив на світі 100 років. Задум роману виник із бесіди з моїм рідним дідом, який сказав, що життя пройшло як один день. Якова я «зліпив» з 5 різних реальних осіб.
Екранізацією роману не задоволений, бо до фільму не ввійшло дуже багато матеріалу. Але добре вже те, що це перший роман сучасного українського письменника, який екранізовано українською мовою…
У нашому Волинському театрі іде вистава «Століття Якова», але в ній показана лише одна сюжетна лінія.
«Мені завжди було цікаво писати про порухи людської душі, про боріння людського серця. Порухи людської душі – єдиний достойний предмет для зображення у літературі. Оте, як людина відчуває світ, що вона думає про нього, поєдинки характерів, зіткнення людських доль - я намагався це в своїх романах передати. У моєму доробку ось уже 15 романів.
Найвідоміший з них – «Століття Якова». Я не знаю, чому цей твір здобув таку популярність. Я хотів розказати про долю звичайного «сільського дядька», який прожив на світі 100 років. Задум роману виник із бесіди з моїм рідним дідом, який сказав, що життя пройшло як один день. Якова я «зліпив» з 5 різних реальних осіб.
Екранізацією роману не задоволений, бо до фільму не ввійшло дуже багато матеріалу. Але добре вже те, що це перший роман сучасного українського письменника, який екранізовано українською мовою…
У нашому Волинському театрі іде вистава «Століття Якова», але в ній показана лише одна сюжетна лінія.
«Із сонцем за плечима» - документальний роман, йому присудили премію імені Олеся Гончара, це розповідь про мою рідну бабусю, яка була знахаркою, розповідала казки, притчі, легенди, знала замовляння, молитви… Я тільки пізніше усвідомив, наскільки вона була світлою і великою особистістю, очевидно, що вона була талановитішою за мене.
Я радий, що доля селян-поліщуків зацікавила сучасних українців і на Заході, й на Сході, вони побачили щось таке, що хвилює душу. Взагалі я вважаю, що письменник повинен хвилювати людську душу, збурювати почуття, що все-таки робить цей світ кращим…»
Ще Володимир Лис зізнався, що мріє випустити словник суто поліських слів, готує до друку малу прозу, есеї.
У Сумах вони з Надією Павлівною вперше. І упродовж вечора з цього приводу від гостей було стільки щирих захоплень (нарешті відомі і улюблені відвідали наше місто!), що Володимир Савович запропонував зробити цей день українським національним літературним святом ;))
Всі ми, і бібліотекарі і читачі, дуже вдячні за подаровані чудові емоції та книжки з авторськими автографами і з нетерпінням очікуємо на нові творчі зустрічі із улюбленими авторами.
Наталія Устименко,
відділ читальних залів ЦМБ ім. Т.Шевченка
відділ читальних залів ЦМБ ім. Т.Шевченка
Читайте також:
Немає коментарів:
Дописати коментар