* * * Твори - ювіляри 2018 року * * * 665 років (1353) збірці новел «Декамерон» Джованні Боккаччо * * * 485 років (1533) роману «Гаргантюа і Пантагрюель» Франсуа Рабле * * * 425 років (1593) п’єсі «Приборкання норовливої» Вільяма Шекспіра * * * 195 років (1823) історичному роману «Квентін Дорвард» Вальтера Скотта * * * 190 років (1828) поемі «Полтава» Олександра Пушкіна * * * 185 років повісті «Конотопська відьма» Григорія Квітки-Основ’яненка * * * 185 років (1833) роману «Євгенія Гранде» Оноре де Бальзака * * * 220 років (1798) сатиричній поемі «Енеїда» І.П.Котляревського (перша публікація)* * * 200 років (1818) роману «Роб Рой» В.Скотта * * * 200 років (1818) поемі «Паломництво Чайльд Гарольда» Дж. Г.Байрона * * * 180 років (1838) п’єсі «Наталка-Полтавка» І.П.Котляревського * * * 180 років (1838) роману «Пригоди Олівера Твіста» Ч.Діккенса * * * 170 років (1848) роману «Домбі і син» Ч.Діккенса * * * 170 років (1848) роману «Ярмарок марнославства» В.Теккерея * * * 150 років (1868) роману «Діти капітана Гранта» Ж. Верна * * * 140 років (1878) повісті «Микола Джеря» І.С.Нечуя-Левицького * * * 140 років (1878) роману «П’ятнадцятирічний капітан» Ж.Верна * * * 130 років (1888) п’єсі «Сто тисяч» І.К.Карпенко-Карий * * * 120 років (1898) фантастичному роману «Війна світів» Г.Уеллса * * * 90 років (1928) роману «Людина-амфібія» О.Р.Бєляєва * * * 90 років (1928) роману «Дванадцять стільців» І.Ільфа та Є.Петрова * * * 90 років (1928) повісті «Мина Мазайло» М.Г.Куліша * * * 80 років (1938) роману-фентезі «Хобіт, або Туди і Назад» Дж. Р.Р.Толкієна * * * 50 років (1968) роману «Собор» О.Т.Гончара * * * 50 років (1968) роману «Диво» П.А.Загребельного * * *

31.08.17

Останній літа день...

 



Тихий жаль і якийсь ностальгічний настрій вирує в повітрі, в головах і серцях - це скінчилося літо. Хочеться читати вірші і трохи сумувати )). Пропонуємо вам добірку поетичних творів різних авторів, присвячених останньому дню літа.


 Надія Красоткіна

Останній день літа
І от, останній літній день,
А завтра зранку прийде осінь.
В природі тихо, без пісень,
В бездоннім небі чиста просинь.
І так бентежно навкруги,
Спокійно, млосно і чарівно.
В плакучих вербах береги
Стоять тихесенько, аж дивно.
А день сьогодні, аж пашить
Теплом і ласкою дзвінкою.
Прощатись літо не спішить,
Відходить тихою ходою
Й дарує наостанок нам
Проміння сонячне і квіти,
Стежиночку новим пісням,
Щоб всім було чого радіти.
А в синім небі — журавлі
Курличуть сумно і курличуть.
Летять кудись на край землі
І за собою серце кличуть.
Час пролітає, наче мить.
Недавно літа всі чекали.
І ось воно від нас летить,
А ми за ним засумували.
Хоч осінь зачарує нас
Новими фарбами і цвітом.
Та швидко так минає час
І ми прощаємося з літом.

Прощавай, літо!
Обпікши жаром зелень соковиту,
шалена спека вже пішла на спад.
І відзвучав акорд фінальний літу –
серпневий феєричний зорепад.
У небесах відлунюють осанни
у виконанні хору птичих зграй, –
співають дому рідному востаннє
до вильоту в чужий далекий край.
Фальш-старт зіграла осінь з холодами...
По склу сльозинка смутку потекла...
А пам'ять йтиме літніми слідами
у чарах його ласки і тепла,
пригадуючи світле, веселкове
чи ледь хмільне, немов аліґоте...
Було ти вередливе – і чудове,
прекрасне, незабутнє, золоте.

Стяг
Ностальгії нема, залишаються спогади літа,
Десь у пам`яті світяться вогником теплих жоржин,
Їм для щастя лиш трохи, всього лише трохи дозріти,
Та крилаті вітри на тепло узяли карантин.
Загойдається світ у колисці своїй вересневій,
По канатній дорозі ще можна дістатися хмар,
Та під нами в лісах неспокійна й палка королева,
На дерева притихлі вже кидає золото чар.
І срібнішає простір, мудрішають люди і птиці,
Хоч високі ключі на дарунки блакить рознесуть,
Біла сіль чумаків, як і завше, над нами імлиться
І далекі сади із бентежних сузір’їв ростуть.
Ностальгії нема, до тепла ще дорога відкрита,
Та свіжішають ранки і глибшає тінь вечорів,
Від блакитних апсид до русявого вузлика жита,
Хтось сильніший за нас щойно літо від нас затулив…

Надсилайте і ви свої улюблені вірші, поділіться красою и гарним настроєм!