Літературний портрет
Сімдесят літ виповнюється у цьому році талановитому письменнику – члену Національної спілки журналістів України, одному з керівників обласного осередку МСПУ та літературно-художнього клубу "Грань" -
Ремньову Миколі Омеляновичу.
Ремньову Миколі Омеляновичу.
Майбутній прозаїк народився 1 жовтня 1948 року в селі Жовтневе (нині Зарічне) Путивльского району, Сумської області. Дитячі роки Микола провів серед чудової поліської природи. Безкраї ліси вражали своєю величчю, їх цілюще повітря додавало снаги і енергії, а річка Сейм – в ті далекі роки ще повноводна та судноплавна – виблискувала сріблом, приманюючи до себе рибалок та дітлахів.
Не весело жилося селянам в повоєнні роки. Тяжка праця зранку до вечора виснажувала сили. Малий Микола, як міг, допомагав батькам по господарству. Піч топили дровами, в теплий сезон їх заготовляли на зиму. Це була не проста справа. Разом із дорослими хлопець ходив до лісу, збирав опалі гілки, хвою і тягнув додому. А хотілося поплавати в лагідних водах річки, поганяти з друзями в м’яч, пограти у "війнушку". Та треба було допомагати батькові та матері, які тяжко працювали, щоб прогодувати сім’ю.
Згодом, вже в зрілому віці, письменник описав свої спогади про цей період життя в книзі "Башмачки с каемочкой". Автор з теплотою змальовує своїх односельців, які, незважаючи на побутові труднощі, знаходили в собі сили радіти життю, не втрачати віру в краще майбутнє.
Микола ще змалечку захоплювався красою безкрайнього зоряного неба; йому подобалося бігати босоніж по кришталевій росі смарагдових луків; а мальовничі береги Сейму народжували в серці почуття прекрасного. Любов до рідного краю простежується у збірці оповідань Ремньова "Рідні береги". Непроста доля у героїв цього твору. Вони жили у скрутні часи. Щоб вижити, деякі з них втрачали людську гідність. Та попри все, більшість залишалися порядними людьми.
Микола ріс кмітливим, допитливим хлопцем. Усі шкільні предмети давалися йому легко, але фізика та математика – були його улюбленими уроками. Здавалося, що майбутня професія підлітка буде пов’язана саме з цими дисциплінами. Але доля вирішила по своєму.
Коли Микола навчався в старших класах, українську мову та літературу викладав вчитель Г. П. Гроздовський. Людина неординарна, закохана у свій предмет, він зміг прищепити учням любов до літератури. Вчитель, помітивши здібного хлопця, залучив його до літературної студії, яку він вів у школі. Навчання у студії було успішним для Миколи. Він почав писати прозу, яка не залишалася не поміченою. Його твори друкувалися в районній газеті "Путь Ильича»".
Фізика та математика вже не вабили юнака. По закінченню школи, він не вагаючись, відвіз свої документи для вступу до Одеського державного університету на філологічний факультет. Одержавши диплом про вищу освіту, Микола Ремньов розпочинає трудову діяльність у Курській області на посаді заступника редактора районної газети "Заря Коммунизма".
В 1980 році помирає його батько. Микола Омелянович переїжджає до Сум. Тут він починає працювати редактором в обласному управлінні по пресі. Довгих чотирнадцять років Ремньов був редактором газети "Машинобудівник".
Всі ці роки письменник продовжує писати прозові твори. З під його пера вийшли книги: "Для кого цвітуть сады", "Святі і грішники" та інші. Згодом, Ремньов очолює видавництво "Джерело", працює ще й заступником редактора газети "Суми і сумчани".
У наш час письменник є засновником і співголовою Сумського відділення МСПУ. А в 2016 році його було прийнято до Харківського відділення ВТС «Конгрес літераторів України».
У своєму літературному доробку талановитий прозаїк має шість романів: "Таврований", "Святі і грішники", "Храмопад", "Не плач, кохана", "Квадратне колесо", "Мана". Всі романи мають український та російський варіанти. Крім романів Ремньов написав декілька книг оповідань і навіть п’єсу "Постоялець".
Треба відмітити, що автор багато уваги приділяє творчості видатного письменника А. П. Чехова. Вище згадана п’єса була створена за матеріалами перебування Чехова на Луці поблизу Сум в 1888-1889 роках. У цьому творі Ремньов показує Чехова пересічною людиною, змальовує його дружні стосунки з родиною Линтварьових, у якій він був на гостинах. До речі, ця п’єса була інсценована членами клубу "Грань".
Микола Омелянович продовжує розповідати про перебування Антона Павловича на Луці. Нещодавно він надрукував книгу «Двійник». До неї увійшли оповідання про Чехова, драма «Постоялець», документальній нарис «Линтварьови».
Широку відомість і схвальні відгуки одержав роман Миколи Омеляновича "Таврований". Щоб його написати, автору довелося провести чимало часу в архівах, працюючи з оригінальними документами. Роман присвячений подіям Другої світової війни – діяльності партизанського з’єднання під керівництвом Ковпака та Руднєва в період німецької окупації. У книзі є дуже багато пізнавальної інформації про часи сталінського режиму, про діяльність НКВС та інше.
Ремньов плідно працює на письменницькій ниві. Він бере активну участь у численних літературних конкурсах. У 2017 році за роман «Не плач, кохана» отримав Диплом Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».
У цьому ж році був нагороджений Дипломами Міжнародних літературних конкурсів «Каплантіда» і «Рідкій птах», посів третє місце у VII-му Міжнародному конкурсі на краще коротке оповідання «Zeitglas-2017».
Отже, Микола Омелянович не спочиває на лаврах. Він продовжує писати твори, видавати свої книжки, які незмінно користуються увагою серед широкого загалу читачів.
Людина скромна, не конфліктна, але в той же час цілеспрямована та наполеглива, він користується повагою друзів та колег по перу.
У цей ювілейний рік хочеться побажати Миколі Омеляновичу міцного здоров’я, натхнення, творчого запалу, нових літературних досягнень.
Альбіна Батуріна,
член Сумського відділення МСПУ та клубу "Грань"
Надруковано за згодою автора за джерелом: Ярмарок. - №24 (14 июня 2018 года)
Читайте по темі:
Немає коментарів:
Дописати коментар