Свято запроваджено цього року на знак того, що українській державності понад тисяча років.
З цієї нагоди пропонуємо вашій увазі аудіоцикл патріотичної лірики поетеси Богдани ГУСАК.
В цих поезіях висловлена любов до рідного краю, філософські роздуми про сенс життя, норми моралі, війну і мир у вузькому та глобальному значеннях.
Вірш "Молитва за Україну", написаний 2006 року, є своєрідною проєкцією в майбутнє, коли на тлі тероризму, тотального виродження й знищення людства, хаосу й ненависті найсильнішою зброєю є звернення до Бога, віра в перемогу світла й добра задля спасіння нашого генофонду, відродження сильної у фізичному й духовному плані української нації.
Вірші звучать у авторському виконанні
Богдана Гусак
Патріотична лірика
Так мало нам в житті для щастя треба:
почути поклик матінки-землі,
побачити над нею клаптик неба,
сказати «здрастуй» в рідному селі.
І розчинитись у його повітрі,
на лан упасти росяним дощем,
вареника зловивши у макітрі,
відчути в серці невгамовний щем.
Лелеку привітати біля хати.
Бджолі вклонитись між вишневих віт.
Із піснею, яку співала мати,
руками обійняти білий світ.
З усіх стежин, що в’ються від порога
між мальвами, знайти лише свою
І прямувати, помолившись Богу,
із чистим серцем в рідному краю.
* * *
Життя-ріка біжить у темпі звичнім,
хоч обриси міняють береги.
Та цінності завжди у серці вічні,
нетлінні, надзвичайної ваги:
любов до Бога, ближнього, до краю,
де вглиб пустив коріння родовід.
Як матір, я його не обираю,
куди б не вабив неосяжний світ.
* * *
Між нами – і секунди, і віки,
і сміх, і сльози, і багатство, й злидні.
Далеко ми й на відстані руки,
чужі по крові й, безперечно, рідні.
Між нами – океани і світи,
незрозумілі та знайомі мови,
пустеля зла, оазис доброти,
закономірний рух і випадковий,
і мирний сад, і ворожнечі мур,
правдивий шлях, криві стежки облуди,
«війна холодна» й діалог культур.
Та спільне те, що ми – земляни, люди.
У Всесвіті у нас єдиний дім.
Але питання й досі не закрито:
як треба уживатися усім,
щоб не платити знов криваве мито?
* * *
Якби каміння вміло говорити,
а всі ми дослухатися могли,
повідали б нам старовинні плити
про голодранців, ситих сибаритів,
коханців слави й пасинків хули.
Прогуготіли б східці та колони
про лідерів, заручників доби,
і гнівне: «Ми – не бидло, не раби!»,
«За рівність і братерство!», «Геть корони!» –
із надр осатанілої юрби.
Ще додала б покоцана бруківка
(заручниця ремонтів, автотрощ)
про войовничий дух майданів-площ,
багряний дим в заграві вибухівки,
як поливав її свинцевий дощ.
Розмови ці закінчаться не скоро...
За ситну пайку чи великий куш
«в расход» ішли і люди, і собори...
В добу страшну «Содому і Гоморри»
уберегти б собори наших душ.
* * *
На підвіконні груші... Сито-п’яно
нахабним осам. П’ють. Їм все одно,
як втрапили сюди і як давно,
чи завтра день для них новий настане,
чи назавжди зачиниться вікно.
Анітелень. У патоці залипли
ув’язнені солодкої тюрми.
Ворушать обважнілими крильми
у грі химерній темряви і світла
приречені щасливиці... А ми?
Куди мчимо? Щоденно і щоночі
шукаємо для втіхи еліксир...
Та часто дармовий засохлий сир
у пастці навісній мозолить очі.
А мозок свердлить: чи війна, чи мир?
Наступний крок у прірву чи в безодню?
Ми люди чи усе-таки людці?
Не личить аж ніяк, мов оси ці
впиватися тоді, як є голодні,
звертати зі шляхів на манівці.
Молитва за Україну
Боже Великий, Єдиний,
до Тебе звертаюся нині.
Народ мій від скверни звільни,
від горя, від кривд, від війни.
Тебе, Всемогутній,благаю,
добро хай неправду здолає,
щоб висохли сльози сиріт,
щоб діти зростали без бід.
Дай сили, здоров’я, натхнення.
Пошли всім нам, грішним, прощення.
Твоя нескінченна-бо ласка.
Незрячі прозрять хай, будь ласка.
Нам шлях до спасіння вкажи
і пута рабів розв’яжи,
щоб знов обуяла нас сила,
гармонія духу і тіла,
щоб скрізь панувала любов,
щоб вічно жила наша кров.
в хвилину важку не покинь,
Єдиний наш Боже. Амінь.
2006 р.
Слухати також подкасти:
- "І буде усе Україна!" Вірші Богдани Гусак
- "Цвіте кульбаба в нашій резервації...": вірші Богдани ГУСАК
- Богдана ГУСАК. Нас кличе літо: літній цикл поезій
- Богдана Гусак "В пахучі трави літо забрело... ": вірші
Немає коментарів:
Дописати коментар