А інколи так наїжачаться грізно,
Неначе про щось натякнуть хочуть знаками…
У хвилях емоцій – чуттєвості різні.
Гілляка, дивись, як тримається стовбура,
І крона одна, і одна серцевина.
Чи зможе себе у негоду відстояти?
Ну от: розчахнулась ,
– нема половини.
Дерева, як люди споріднені долями.
Де прагне коріння земної опори.
Буденності гра, і розподіл за ролями.
Ось тільки у кожної різні актори.
Світлана Петренко
Немає коментарів:
Дописати коментар