У серці били сотня ковалів…
І сіпалася жилка в мені кожна,
Як проводжала зранку журавлів.
В душі моїй стогнала сонно скрипка,
Коли над містом гніздився туман,
Коли сльозу ковтала моя шибка,
А в неї стукав холодом обман…
Жорстоко осінь вкрала в мене літо,
Яке ділили ми колись на двох…
І споминам уже не відболіти,
Цвіте в душі моїй чортополох…
Й зима морозна холодом лякає,
Хоча вона і бажана комусь..,
А мене літо в обійми гукає,
І я колись до нього пригорнусь.
А зараз – осінь, в жовтій вишиванці,
На грудях сто коралових намист,
І вітру із дощем в печальнім танці
Підіграє листОпад-гітарист…
Тетяна Лісненко
Немає коментарів:
Дописати коментар