Я йшов пустелею і марилось мені,
що хвилі лагідні мій човен колихають,
несуть туди – назустріч небокраю,
де мерехтять невидимі вогні.
Не бачить зір… та дух мій відчуває
Оту енергію незриму, неземну,
що простору долає таїну
тому назустріч, хто її жадає.
О, знак небес! О, світу незбагненність!
Незмінний мій життя дороговід
В тобі, тільки в тобі - ота знаменність,
той оберіг від розпачу і бід.
Отож, іду, бреду по світу. Інше –
то не моє. Дорога - вибір мій.
Кістлява хитра, але я хитріший:
Іще тугий сувій надій і мрій.
Немає коментарів:
Дописати коментар