18 жовтня 1741 року народився Шодерло де Лакло (П'єр Амбруаз Франсуа Шодерло де Лакло, 1741–1803) — французький письменник і військовий, автор одного з найвідоміших епістолярних романів в історії літератури — «Небезпечні зв'язки» (1782).
Народився в Ам'єні в родині дрібних дворян — його батько здобув дворянство нещодавно, тож серед давньої аристократії Лакло почувався дещо чужим.
Не маючи великих статків, обрав військову кар'єру і служив в артилерії, але вона була нудною й малоперспективною: він роками сидів у гарнізонах і не брав участі у справжніх боях. Саме від цієї нудьги й браку подій, за його власним визнанням, і народився задум роману «Небезпечні зв'язки». Лакло спостерігав вищий світ ззовні, а тому бачив його холодно й проникливо.
Роман «Небезпечні зв'язки» складається з листування героїв.
Головні постаті — віконт де Вальмон і маркіза де Мертей, колишні коханці, які перетворюють спокушання на інтелектуальну гру та зброю. Вони плетуть інтригу, щоб зруйнувати репутацію й душевний спокій невинної Сесіль де Воланж та доброчесної пані де Турвель.
Особливість книги в тому, що автор ніби зникає: усе розповідають самі персонажі, кожен зі своєї точки зору, і читач сам вирішує, кому вірити. Блискучий стиль листів поєднується з жорстким моральним підсумком — зловживання цинізмом і маніпуляціями призводить до краху самих інтриганів.
Книга мала шалений успіх і водночас скандал: одні вважали її аморальною, інші — нищівною сатирою на занепад аристократії напередодні революції. Сам Лакло стверджував, що хотів викрити розбещеність суспільства.
Роман неодноразово екранізували, зокрема «Небезпечні зв'язки» Стівена Фрірза (1988) з Гленн Клоуз і Джоном Малковичем, а також «Жорстокі наміри» (1999), що переносить сюжет у сучасне американське середовище.
- Вальмон/Valmont (М. Форман) (1989 р.)
- Вірна Дружина (жінка)/Une femme fidle (Р. Вадим) (1976)
- Небезпечні Зв'язки/Les Liaisons dangereuses - Франція (серіал) (2003)
- Небезпечні Зв'язки / Les Liaisons dangereuses – Франція (Р. Вадим)
- Небезпечні зв'язки/Dangerous Liaisons (Хо Чжин Хо) (2012, Китай, Південна Корея)
- Прихований скандал/Scandal - Joseon namnyeo sangyeoljisa / Untold Scandal (Лі Джі-Янг) (2003 р.)
Лакло писав і про виховання жінок, виступаючи за їхню освіту та рівноправність.
«Про виховання жінок». Це найцікавіша з його неромаманних праць. У двох трактатах (1783, не опубліковані за життя, а знайдені пізніше) він відповів на конкурсну тему Академії міста Шалон-сюр-Марн про те, як найкраще виховувати жінок.
Лакло дійшов радикального для свого часу висновку: жінки від природи не поступаються чоловікам, а їхня «слабкість» є результатом суспільства, яке тримає їх у невігластві й залежності. Тому він вважав, що спершу треба змінити соціальний устрій. Ці міркування роблять його одним із ранніх чоловіків-прихильників жіночої емансипації.
Під час Революції він брав активну участь у політиці, був пов'язаний із герцогом Орлеанським і якобінцями, а при владі Наполеона знову повернувся до армії.
Під час Революції Лакло став активним публіцистом і політиком. Він редагував газету «Журнал друзів конституції», пов'язану з якобінським клубом.
Був близький до оточення герцога Орлеанського, що в революційні роки обернулося для нього небезпекою: він сидів у в'язниці за часів Терору і ледве уникнув страти.
Після падіння Робесп'єра його звільнили, а за Наполеона він повернувся до війська, отримав звання генерала артилерії і служив в Італії.
Помер 1803 року в Тарантo (Італія) під час військової служби.
Окрім «Небезпечних зв'язків», Лакло залишив порівняно небагато творів, і більшість з них набагато менш відомі.
«Ернестіна» (1777). Це комічна опера (лібрето), яку Лакло написав ще до свого великого роману. Вона була поставлена, але провалилася, зокрема через те, що її сприйняли як наслідування відомої п'єси іншого автора. Цей досвід став для нього уроком і певною мірою підштовхнув до серйознішої роботи.
Лакло також писав вірші в дусі легкої салонної поезії XVIII століття, зокрема галантні й жартівливі, які друкувалися в літературних виданнях. Вони не принесли йому слави, і сьогодні майже не читаються.
Він також написав «Поезії втікачів» і продовження роботи Вілата «Таємні причини дев'ятого термідору».
Лакло був не лише письменником, а й професійним офіцером-артилеристом. Він цікавився фортифікацією і технікою, а також пропонував удосконалення в галузі артилерії, зокрема щодо снарядів. Під час Консульства він був начальником артилерії Рейнської армії.
У вересні 1892 року він організував масове виробництво дуплових ядер нової моделі для революційної армії, яка визначила стратегічну перемогу в битві при Валмі. «Канонада у Валмі» заклала основу для керівництва французької артилерії в Європі. Снаряди Shoderlo de Laclos стали прототипом сучасних артилерійських снарядів. Звіт про винахід нової моделі Шадерло-де-Лаклос, зроблений у вересні 1802 року.
Попри те що Лакло написав лише один справді відомий твір, цього вистачило, щоб увійти до світової класики. Його постать ширша: офіцер, публіцист, політик і один із передвісників ідей про рівність жінок.
Немає коментарів:
Дописати коментар