До цвітіння конвалій, пшінки,
Мені сняться вишневі сни, -
Я, мабуть, черешнева жінка.
Все ж готова я до тепла,
Вже остання зими сторінка…
На вікні герань зацвіла,
Мабуть, я загадкова жінка.
Квітень вішає гамаки
Павутин над очей барвінку…
А мені шепочуть роки:
«Весняна ти, насправді, жінка».
Я готова вже до весни,
Запинаю легку хустинку.
А тумани мені услід:
«Ти, мабуть, березнева жінка…»
Не натискую на гальмА,
Геть минаю зими зупинки…
І, напевне, вірю й сама:
Справді, я незвичайна жінка…
Немає коментарів:
Дописати коментар