Є письменники, яких читають заради сюжету. Фіцджеральда читають заради відчуття: коли літній вечір обіцяє все, а ти вже знаєш, що обіцянка не справдиться.
Він народився 1896 року в Сент-Полі, штат Міннесота, і з юності був одержимий успіхом, грошима й красою. Кинув Прінстон, пішов в армію й закохався в Зельду Сейр, красуню з Півдня, яка відмовлялася виходити за бідного літератора.
Тоді він написав свій роман, і «По цей бік раю» (1920) зробив двадцятичотирирічного автора знаменитістю за одну ніч. Саме Фіцджеральд дав назву цілій епосі, «Ера джазу», і сам став її обличчям: вечірки, шампанське, Нью-Йорк, Рив'єра, він і Зельда на всіх сторінках газет.
Але найцікавіше в ньому те, що він і був зіркою, і найуважнішим спостерігачем за цим блиском.
Весь Фіцджеральд у цьому: бажання, яке тримає тебе на ногах саме тому, що до нього не дотягнутися.
«Великий Гетсбі» (1925) формально розповідає про багатія з таємничим минулим і недосяжну Дейзі, а насправді про віру в те, що минуле можна повернути, якщо досить сильно захотіти.
«Гетсбі вірив у зелене світло, у майбутнє-екстаз, що з кожним роком віддаляється від нас»
Книга вийшла й продалася помірно. Автор помер, вважаючи себе невдахою, і не дізнався, що її колись вивчатимуть у школах усього світу.
«Так ми й гребемо, човни проти течії, а вона невпинно зносить нас назад, у минуле»
Друга половина його життя була важкою: фінансові проблеми, алкоголізм, психічна хвороба Зельди, роман «Ніч лагідна» (1934), який критики прийняли прохолодно.
«Її голос повний грошей»
Скотт щедро брав зі щоденників і листів дружини: її голос, її фрази й риси є в Дейзі, Ніколь і Розалінді. Існує відома репліка, яку приписують Зельді: «Плагіат починається вдома».
Останні роки він працював сценаристом у Голлівуді та писав «Останнього магната», який так і не завершив.
Його стосунки з оглядачем Шейлою Грем, які почалися в 1937 році, тривали до його смерті. 21 грудня 1940 року Фіцджеральд помер від серцевого нападу в квартирі Грем.
Незадовго до своєї смерті в автобіографічній статті в журналі Esquire Фіцджеральд порівняв себе з розбитою тарілкою.
«У справжню темну ніч душі завжди три години ночі»
Після війни читачі «відкрили» його заново, і з того часу «Гетсбі» не зникає зі списків найважливіших романів XX століття. У 1950-х роках Великий Гетсбі став визначатися як класика американської літератури.
У 1998 році роман посів друге місце в списку 100 кращих романів XX століття за результатами опитування видавництва «Сучасна бібліотека». У виданнях Енциклопедії Брітанніка Фіцджеральд характеризується як один із визначних американських письменників ХХ століття.
Фіцджеральд лишається доказом того, що можна бути недооціненим за життя й безсмертним потім.
Немає коментарів:
Дописати коментар