Альбіна БАТУРІНА. Вечірнє: вірш дня

Стомившись, вечір впав на луки,

Розсипав зорі по траві.

Затихли неохоче звуки,

Дуби поснули вікові.

 

 

 

 

 

 Ліг Місяць на покоси тінню,

Майнувши сріблом по ставку.

Скорився вечір сновидінню.

Спочив на вітах у садку.

Туман скував березам руки,

Зволожив хвилі вітрові.

Стомившись, вечір впав на луки,

Розсипав зорі по траві.

Альбіна Батуріна