Як давить світ, як обступає,
як приголомшує, як мне!
Як зберегти в собі це серце,
коли воно не кам'яне?
"Google дасть вам 100 тисяч відповідей, бібліотекар - одну правильну". Ніл Гейман
як приголомшує, як мне!
Як зберегти в собі це серце,
коли воно не кам'яне?
(за виклики стихій вона сильніша).
Укотре бій запеклий відгримів -
ховається в гілках тривожна тиша.
Мелодія сердець, за нотами любові,
скаржаться дорослі. – Просто жах!
Щойно взяв до рук новенький трактор –
розлетівся на шматки – ба-бах!
Не спинити навіть на хвилину.
Чи чай розливай, що гейша.
Чому тобі знов не спиться? -
надії на мир все менше.
Прийшла пора для щастя і обнов –
плекає сад свої надії білі...
І лиш сумаху свічі обгорілі
минулорічну згадують любов.
Коли не чути під ногами тверді -
я уявляю, як дерева вперті,
(що шарпає негода в ніч буремну)
з останніх сил чіпляються за землю.
що підриває рейтинги мереж.
Нон-стоп евакуюють Миропілля –
тих, що тримались до останніх меж…
Ти - поет. І не важить дата,
місце,
спішність твого народження,
і чи повагом, чи завзято
подолав ти бар’єри сходження.
Одвічний герць - двобій добра зі злом...
Болять мені оті бруньки зелені -
довірливі, приваблені теплом!
Знаєш, у нас зараз дуже тривожно,
власне, отак, як і скрізь в Україні,
люди страждають ні в чому не винні.
16 березня в Центральній бібліотеці ім. Т.Г. Шевченка відбулося святкове засідання літературно-мистецького клубу "Грань", присвячене його 12-річчю.
«Заговори, щоб я тебе побачив», –
сентенція, що світу дав Сократ.
Мудрець античний правий був стократ,
відкривши очевидне, як незрячим.
Зігріє землю лагідне тепло,
Заграє день пташиними піснями…
Все оживе, що спало так давно.
пронизані безвихіддю та болем,
закінчились нарешті. І поволі
природа повертається до тями.
Пропонуємо для перегляду та прослуховування підбірку відео та аудіовізуальних матеріалів, присвячених Великому Кобзарю.
розкис коло хати.
(бо ж скоро весна!)
А був ще недавно
Біліший від вати,
лежав край вікна...
Сьогодні день пам'яті:
річниця, як Альбіна Батуріна пішла в засвіти...
Світла пам'ять!
Моє знайомство з Альбіною Федорівною Батуріною відбулося в студії Андрія Полякова в 2013 році.
У цьому році вийшла перша книга письменниці «Життя як є…», в якій авторка поділилася своїми враженнями та відчуттями про незабутні зустрічі зі світом прекрасного під час туристичних подорожей.
І прощайте, страдаючи,
Прощайте невизначеність
І прощайте кохаючи.
Прощайте непорозуміння -
Чи вартує це гроші?
Що робити з котом?
Ловімо кота гуртом,
хапаймо його за хвоста,
тягнімо його з-під моста,
розривають на шматки.
То прокльони, то прощення –
для знесилених ковтки.
– Де ж та правда, справедливість?
В кут глухий дорога ця...
Неживих очей застиглість,
що молились до кінця.
без зміни днів в календарі,
живемо з поглядом прикутим
в число завмерле на стіні.
Вирізнятись непросто, зустрівши подібних собі,
не лишатись ніким, свій куток віднайшовши «у стайні».
Та найважче – відстояти чесне ім’я в боротьбі,
особливо як бій попри втрати приймаєш останнім.
Ти краще в чистоті тримай вікно своє...
Помий свої шибки, зніми з них павутину...
А не шукай в чужому оці порошину...
Й зима вже послабить обійми свої,
Відлига струмочками скрізь зарясніє,
Віщуючи нам про початок весни!
Така, як я, тобі не пара.
Хоч порятунок твій, не згуба,
я – сон-трава поблизу дуба:
траві не вирости під хмари.
11 лютого 2025 року у світі відзначається День безпечного Інтернету (Safer Internet Day).
Цей день запровадили для просування безпечного та
позитивного використання цифрових технологій, особливо, дітьми й
молоддю.
В останні роки на сторінках преси, в художній літературі почали розмежовувати два поняття, позначаючи це розмежування на письмі: ЗАПОРОЗЬКИЙ уживають тоді, коли йдеться про добу Козаччини, а ЗАПОРІЗЬКИЙ застосовують у назвах, пов’язаних із нашою сучасністю. Але розрізнення видається штучним.
Сьогодні в Центральній бібліотеці ім. Т.Г. Шевченка відбулася творча зустріч літературно-мистецького клубу ГРАНЬ”, присвячена військовій тематиці.
Село в руїнах. Згарище і пустка.
Блукає тиша в спаленій зимі.
Життя застигло у кривавих згустках.
Для вдиху місце підготує видих,
За метушнею зграї сірих звивин,
Сам інколи не знаєш, хто ти, де ти…
Біла паморозь вкрила дерева.
Санний слід між ярами пробіг
аж за обрій, де мла кришталева.
Російське слово КРАСКА має конкретне значення (речовина для малювання, для забарвлювання в інший колір) (укр. ФАРБА) і абстрактне (колір, тон, колорит, відтінок) (укр. БАРВА).
Змішалось все - зима, весна і літо
Змішались люди, вчинки і слова...
Усе частіше депресивні діти
І ниє на погоду голова...
шумить, вирує, мов толока,
зітхає, стукає, гримить!
Цей стоголосий Вавилон,
здається, навіть спить впівока,
а може, взагалі не спить.
немов середньовічні письмена.
У кожнім завиточку – Він, Вона.
Зізнання чисті – зорі та овали.
«Абу-Касимові капці» — поетична казка Івана Франка, в основі якої східний (арабський) сюжет. Вперше казка побачила світ у журналі «Дзвінок» 1895 року під назвою «Абу-Каземові капці» і мала великий успіх у читачів. Того ж року поема вийшла у Львові окремою книжкою.