Мій дім не там, куди летить шахед
з недокраїни варварів-бандитів.
Не там, де вікна, скотчем перевиті,
підтримують із вітром тет-а-тет.
"Google дасть вам 100 тисяч відповідей, бібліотекар - одну правильну". Ніл Гейман
з недокраїни варварів-бандитів.
Не там, де вікна, скотчем перевиті,
підтримують із вітром тет-а-тет.
ОНЛАЙН – МАНДРІВКА «ВІД МРІЇ ДО ЛЕГЕНДИ:
ІСТОРІЯ ДЖОАН РОУЛІНГ»
Кохана жінка, ніби книга,
цікава, з вогником в очах,
ріка і пристань, гавань тиха,
загадка в погляді, речах...
Разки мелодій розсіва над полем.
А поруч у глибокій борозні
Увесь в іржі, як у крові, – осколок.
шукаючи затІ'нку в бур'янах.
Сплять у покосах білі херувими,
сопуть вітри в вгодованих житах.
кому дзвонкової набрать бодай
цеберце.
Нема нікого – ніц. Війна накруг,
війна.
Подаруй мені світ без страждання і болю,
Подаруй мені світ, де немає журби.
Де в людей не крадуть їхнє щастя і долю,
Де немає ні зрад, ні людської злоби.
Літа початок. Лагідна днина.
Жайвора пісня луками лине.
Щедро дарує пахощі липа.
Спіє суниця соком налита.
Шановні користувачі!
Запрошуємо на оновлений онлайн-курс посилити свої навички захисту від маніпуляцій, дезінформації та пропаганди.
На старій черешні примостився шпак...
Бродить літо-літечко, аж по серцю, стежкою,
Має літо-літечко свій таємний знак.
Де вітер ніжить пахощами дні,
Мені б туди, де сонні простеляли
Ромашкові стрічки лани густі.
Пам’яті Ігоря ПОКЛАДА
На циферблаті трансферу століть.
Та нас, з НАДІЄЮ удвох, не зупинить...
Надіємося — ніде правди діти.
В вітті липи хмільно править золота бджола.
Пишно, рясно, бархатисто цей рік зацвіла
І запахла п’янко й терпко, ніжно, променисто.
Удосвіта дерева остовпіли.
Такого в їх кутку ще не було.
Усі вони пристойно зеленіли
Десятки літ од пестощів весни.
Парк - одна з візиток нашого міста, знакове для кількох поколінь місце, яке хоч раз в житті відвідав кожен мешканець Сум.
Парк дуже змінився, він не виглядає єдиним ансамблем, як 40 років тому. Але він існує і радо зустрічає малечу і дорослих!
що джміль сп'янів і заблукав у квітах.
Життя - воно як квіточка - просте:
усе по колу, від зими до літа.
18 червня 1950 р. народилася Валентина Мироненко - член Національної спілки журналістів України. Лауреат обласної журналістської премії «Золоте перо Сумщини».
Нагороджена Почесним знаком
Національної спілки журналістів України, а також Почесною грамотою
Міністерства культури і мистецтв України. Вона – одна з авторів літопису
Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники»,
Берегиня фестивалю (2016р.).
світ, у кращому разі, байдужий;
я не раз умирала, й востаннє
свої очі зелені замружу...
Дозволяй пити каву, хоч і радять раненько чайок.
Одягайсь у що зручно, а не в те, що сьогодні у моді.
Стукай в двері зачинені, перша роби завжди крок.
Чомусь так гірко й терпко на душі,
Неначе вітру слухаю розмову,
Що бродить старцем рано в комиші…
Загадаю бажання на п'яту пелюстку бузкову:
Для усіх нас любові, здоров'я, достатку, добра!
Щоб звучали в оселях частіше пісні колискові,
Щоби сонце вставало й вечірня з'являлась зоря,
ще і родину мою - на життя самоту...
золото щастя - на мрії тонку позолоту,
сміху тепло - на чекання сумну мерзлоту.
Всесвітній день вишиванки відзначають щорічно в третій четвер травня
Пройдуть століття, а МИ будем жити
у маминих святкових рушниках.
Червоним маком у спекотнім літі,
пахучим ябком на старих гілках.
ТриКоло
Замерзла душа: там і досі ще лютий.
Сирена застигла на зболеній ноті.
У пам'яті – низка жахливих скріншотів,
а сльози гіркі, мов додав хтось отрути.
Першими відзначати цей день вирішили жителі Франції.
Щороку 13 травня вони вдягають на себе мантії зелено-жовтого кольору та проводять обряд освячення салату, приготованого з листя кульбаби.
Яка вишнева хата навесні!
Стежки прибрались травами густими,
Тюльпани червоніють у дворі
І вже цвітуть старенькі наші сливи.
Подарувала каштанам.
Вночі мені знову наснилося місто
Мого дитинства і мама.
Жива ще мама ...
Від запашного, квІтнучого щастя
Й кульбаби - ластовиннячка весни
Лице їй вкриють, шию і зап'ястя.
Квітневий день суцвіттям рветься в шибку.
Стара сосна веде тим веснам лік.
Дайте мені весни цієї скибку -
в долонях притулю собі під бік.
на згарищах у крові сніг підталий.
Вогонь ворожий нищить звіддаля -
жалю немає у гармат із сталі.